Напоминает некоторых работников гос.структур :)

 https://www.youtube.com/watch?v=oqFqf-1NcEc

Читацькі звички українців: соціологічні дослідження останніх років

09.07.2015 0 Автор: Анастасія Івашина

Звички й уподобання українських читачів за роки незалежності не були в полі зору соціологів, так що про те, чи Україна – читаюча нація ніхто з певністю сказати не міг. Останні 5 років декілька опитувань все-таки провели, що дозволяє намалювати портрет українського читача, відтак ми підсумували їх.

Читання серед дорослих (загальні показники)

На початку 2013 року компанія Research & Branding Group визначила, що більше половини українців (51 %) не читають книг. При цьому серед тих, хто читає, 18 % робить це майже щодня.

Тим часом «Дослідження читання книжок в Україні» від компанії GfK Ukraine демонструє трохи інакшу картину: 51 % українців віком 15-59 років прочитали щонайменше одну книгу протягом останніх трьох місяців. При чому це дослідження згадана компанія проводила два роки поспіль – влітку 2013 та 2014, і показник в обох випадках був однаковим.

Ще одна компанія – pro.mova ґрунтовно досліджувала читання в Україні у серпні 2013 – січні 2014. І серед їхніх респондентів 88,3 % читають хоча б щось. 57,9 % стверджують, що за останній рік прочитали бодайодну книжку. Щоправда 10 % з цієї групи не змогли пригадати назви останньої прочитаної книги. pro.mova з’ясувала, що в середньому українець старше 16 років читає 4,3 книги на рік.

За даними компанії, більшість українців каже, що любить читати (77,7%) і що читає недостатньо (53,9 %). Одному сеансу читання респонденти присвячують переважно від 30 хв до години, художню літературу читають довше – 1–2 години.

Динаміку змін за останні п’ять років демонструє дослідження від TNS в Україні. Так кількість українців, які не уявляють своє життя без читання книг, скоротилася на 5 %. При цьому тенденція до зниження помітна в старших вікових групах, а вікова група 12-24 років показує незначне зростання. Із 2010 року на 7,2 % стало менше тих, хто не уявляє своє життя без читання, у віці 45-65 років і на 6,8 % серед тих, кому 25-45 років.

Формування звички читати

За даними pro.mova, 2/3 респондентів високо оцінили роль сім’ї та школи у формуванні читацьких звичок. При цьому респонденти, народжені після 1984 віддають пріоритет саме впливу родини, а народжені до 1984 – впливу школи.

Дослідження GfK Ukraine за 2013 і 2014 роки підтверджують, що наявність батьків-читачів, впливає на звичку до читання в дорослому віці: читачі вдвічі частіше мали батьків-читачів, ніж нечитачі. При цьому читачам батьки значно частіше читали у дитинстві, аніж нечитачам.

Домашня бібліотека

Майже половина респондентів pro.mova відповіли, що збирають домашню бібліотеку, 46 % – ні.

Водночас GfK Ukraine у 2013 році повідомила, що домашня бібліотека більшості читачів нараховує понад 50 книжок, тоді як серед нечитачів лише 18 % мають бібліотеку, в якій більше 50 книжок.

Читання дітям

Як інформує pro.mova, лише 27,7 % опитаних, які мають дітей та/або внуків, стверджують, що читають їм щодня. При цьому більшу активність дорослі виявляють, читаючи дітям дошкільного віку. У поглиблених інтерв’ю pro.mova зафіксувала часто повторювані нарікання респондентів на те, що дітей щораз важче змушувати читати, надто за альтернативи телебачення чи комп’ютера, важко втримувати увагу навіть при читанні.

За даними GFK Ukraine, родин з дітьми до 15 років, в яких діти прочитали хоча б одну книжку (або батьки їм читали), у 2014 році стало суттєво менше: 44 %, порівняно з 57 % у 2013-му.

Вплив читання на розвиток особистості

У дослідженні pro.mova 60,8 % респондентів вважають, що читання є запорукою успішності людини у суспільстві загалом, і в українському зокрема (53,4 %). Понад 80 % опитаних розглядають читання як важливий компонент саморозвитку, водночас для більшості (майже 70 %) саморозвиток сьогодні не є пріоритетом.

Водночас GfK Ukraine простежив, що серед дорослих-нечитачів частка респондентів з вищою освітою є більш, у понад 2 рази нижчою, ніж частка таких респондентів серед дорослих-читачів. За родом занять серед дорослих-нечитачів значно більше робітників, тоді як серед читачів переважають спеціалісти з вищою освітою або службовці.

Тут також варто згадати про дослідження від Research & Branding Group, проведене у 2011 році. Так одне з питань до респондентів стосувалося того, які письменники найбільше вплинули на формування їхнього світогляду. За результатами, найбільш сильний вплив на формування світогляду українців справили письменники російської (32 %) та української класики (25 %). Західна класична література вплинула на 4 %українських читачів. При цьому третина опитаних не відчули впливу літератури на свій світогляд, обравши варіанти «немає таких» і «важко відповісти».

Читання і дозвілля

Згідно зі звітом pro.mova, читання входить до трійки найпоширеніших способів проведення дозвіллєвих практик, поступаючись лише перегляду телебачення (близько 80 % опитаних) та спілкуванню з друзями і близькими (близько 70 % опитаних). Перевагу читанню на дозвіллі надають майже 65% респондентів. Інтернет-сторінки переглядають близько 40% людей, фільми дивляться близько 30%.

Як зазначає GfK Ukraine, у 2014 році зберігається тенденція до «перемикання» на більш розважальні та менш інтелектуальні активності: відвідування кафе, кінотеатрів та концертів тощо, тоді як поширеність читання газет та журналів знижується серед нечитачів.

Причини нечитання

Як звітує pro.mova, головна причина, через яку українці не читають ані художню літературу, ані тексти інших типів, – відсутність потреби в читанні. Від 60 % до 77 % (цифри варіюються залежно від типу тексту) опитаних назвали цю причину.

Водночас респонденти GfK Ukraine у 2013 та 2014 роках визнали головною причиною, яка перешкоджає читанню, – відсутність часу на книжки. При цьому лише 1 % опитаних (у 2014 – 2 %) як головну причину нечитання зазначив нестачу грошей на книжки.

Придбання книг

За результатами дослідження GfK Ukraine у 2013 році 30 % дорослих придбали щонайменше одну книгу протягом останніх трьох місяців. При цьому покупців книжок за останні 7 років стало менше: у вересні 2006 року їх частка складала 42 %. У 2014 році показники суттєво не змінилося. Водночас щодо придбання книг для дітей, то у 2014-му їх купували 23 % опитаних, порівняно з 28 % у 2013-му.

У звіті вказують, що найбільш поширеною причиною, яка заважає респондентам купувати друковані книжки, є нестача коштів. На другому місці серед причин некупівлі книжок – наявність домашньої бібліотеки або бібліотеки у друзів.

За даними дослідження GfK Ukraine 2014 року, найчастіше респонденти купували друковані книжки у книжкових магазинах, на другому та третьому місцях зі значним відставанням відповідно – книжкові ринки та книжкові супермаркети. Водночас придбання книжок в інтернеті поки що не набуло значної популярності – лише 2 % респондентів зазначили, що придбали останню книжку в інтернет-магазині.

Е-читання

Згідно з даними GfK Ukraine, отриманими у 2013 році, 13 % респондентів віком 15-59 років читали протягом трьох місяців книжки в електронному форматі, але тільки 1 % купували. У 2014-му цей показник майже не змінився. При цьому частка тих, хто вважає, що ощадливіше придбати пристрій для читання електронних книжок, суттєво зросла за рік (з 14 % до 25 %). Але більшість опитаних, як і раніше, схиляються до думки, що придбання книжок у друкованому вигляді є ощадливішим, ніж купівля спеціального пристрою.

Компанії TNS в Україні виявила, що відсоток українців, які читають друковані книги незначно впав з 64,5 % в 2011 році до 62 % в 2014. Водночас частка людей, які читають електроні книги зросла у понад два рази – з 6,5% в 2011 до 13, 7 % в 2014 році. 

Найбільш популярними електронні книги є серед громадян у віці 12-24 років – 24,6 % з них читають саме е-книги. Так само зросла частка тих, хто слухає аудіокниги. Якщо у 2011 році таких респондентів було 2 %, то у 2014-му стало 5 %.

Типи текстів

GFK Ukraine звітує, що найчастіше українці читають детективи та любовні романи, класику і прикладну літературу (книжки про хобі, самовчителі, корисні поради, езотерична література тощо).

При цьому купують респонденти найчастіше художньо-розважальні книжки для дошкільнят, детективи, любовні романи та класику. Порівняно з 2013 роком, у 2014-му знову з’явився інтерес до науково-навчальної літератури (поза програмою навчальних закладів).

pro.mova виокремила сім типів текстів і досліджувала уподобання респондентів щодо кожного з них. Результати демонструє інфографіка. 

У дослідженні GfK Ukraine за 2014 рік йдеться про схильність до російськомовних книжок: 41 % українців у віці 15-59 років спілкуються вдома українською, але лише 24 % надають перевагу україномовним книжкам, для російської мови ці показники становлять 40 % і 44 % відповідно. Водночас автори відзначають зрушення: якщо в 2013-му мовних преференцій у читанні текстів не мав кожен п’ятий опитаний, то у 2014-му – кожен третій. Крім того, серед дітей до 15 років прихильників україномовних текстів стало трохи більше, ніж російськомовних (42 % та 37 % відповідно).

Автори

Дослідження GfK Ukraine за 2013 рік інформує, що немає жодного сучасного українського письменника, якого знає хоча б половина українців. Ім’я Ліни Костенко назвали 42 % респондентів, Ірену Карпу знають 15 % опитаних, Василя Шкляра – 12 % та Марію Матіос – 10 %. У 2014 ситуація особливо не змінилася.

Згідно з дослідженням Research & Branding Group 2011 року, 83 % респондентів упродовж 2011 року не придбали і не прочитали жодної книжки сучасних українських письменників. У дослідженні згаданої компанії, датованому 2013 роком, цей показник скоротився до 67 %.

Видавництва

Згідно з інформацією від GfK Ukraine, у 2014 році до трійки лідерів-видавництв входять «А-БА-БА-ГА-ЛА- МА-ГА», «Ранок» і «Клуб сімейного дозвілля» (проте «Клуб сімейного дозвілля», порівняно з 2013-м, змістився з першого на третє місце).  А от видавництва «Махаон Україна» та «Видавництво Старого Лева», навпаки, набули більшої довіри серед українців за рік.

Повні звіти розглянутих досліджень:

1. Літературні вподобання українців (Research & Branding Group, 2011)
2. Книги в Україні: що, скільки і як читають українці (Research & Branding Group, 2013)
3. Дослідження читання книжок в Україні – 2013 (GfK Ukraine)
4. Дослідження читання книжок в Україні – 2014 (GfK Ukraine)
5. Читання в Україні (pro.mova)
6. Дослідження компанії TNS в Україні (2010–2014)

Чільна картинка зі звіту «Читання в Україні» від pro.mova

"Метод Полианны"

Светлана Гамзаева

Детский способ взорвать реальность
http://fancypsy.ru/igra-v-radost/

«Надо просто раскрыть раковинку, и внутри нее доброта»

Есть такая «Игра в радость». The Glad Game. Ее придумала детская писательница Элинор Портер. И подарила своей героине Полианне. Книга об этой девочке была написана более 100 лет назад, не раз экранизировалась, причем довольно удачно, и до сих пор популярна, в том числе в России.
Полианна – девочка с несчастным детством, которая чувствует себя счастливой. Она потеряла родителей, живет со злой тетей, которой она только в тягость. В каморке на чердаке с голыми стенами. И ее никто не любит.
Но вместо того чтобы жить по сценарию несчастной Золушки, послушно терпящей свою долю, и уныло, но споро работающей, вместо того чтобы ждать, когда тыква вдруг превратится в карету — вместо всех этих привычных для несчастных девочек сценариев Полианна выбирает свой собственный. Парадоксальный.
Она воспринимает все свои несчастья с искренним… восторгом. Как горки в аквапарке. Все ее неприятности ей нипочем. То есть в удовольствие. Она не страдает, а, наоборот, излучает свет. И меняет мир вокруг себя.

*ψ

Просто у нее есть та самая игра, которой научил ее умерший отец. Игра в радость.
Смысл игры – найти позитивную сторону любого, в том числе кажущегося неблагоприятным события. Например, тетя наказывает Поллианну за то, что та не пришла вовремя к ужину.
«Будешь ужинать на кухне молоком с хлебом», — угрожающе говорит дама.
«О, как здорово, я люблю молоко и хлеб», — искренне отвечает девочка.
«Но это же наказание…» — возражает тетя, чувствуя себя всё более растерянной. Когда твои угрозы не воспринимаются со страхом, они становятся бессмысленными.
А Полианне без разницы, как это называется у тети. Пусть наказание, ну, и что. Для нее это вкусная еда в расслабленной кухонной обстановке, а не чопорный ужин за столом.
Тесная унылая каморка на чердаке? Ура, ведь можно спать на крыше!
Тетя заставляет ее работать? Совсем не обязательно следовать этим наставлениям! Ведь смысл в том, чтобы получать радость от жизни, а не послушно выполнять всё, что от тебя хотят и что считается правильным.
В общем, всё занудство тети, ее злость, наказания и нравоучения, все неприятности мира девочка воспринимает неожиданно, по-своему, с вдохновением.

*ψ

Как ей это удается? Да просто она умеет разрушать привычные ситуации! Не оставлять на них камня на камне. Производить деконструкцию привычного. И всё это – благодаря ее… умению восторгаться. Свои неприятности она встречает со странным энтузиазмом. Именно этот способ переживать реальность и взрывает эту самую реальность. Ведь слово «восторг» происходит от старославянскоого «търгати», что значит «рвать». (Однокоренные – расторгать, исторгать…) Ну, а приставка «вос» — значит вверх и за пределы. Так что восторг – это когда вырываешься в небо, за границы себя, мира, привычного представления, как оно всё устроено. Это настоящий взрыв. Взрыв привычных реакций, взрыв чужих ожиданий, взрыв устоявшихся стереотипов.
Вы не любите утро понедельника? Значит, по совету Поллианны, вам стоит радоваться понедельнику больше, чем остальным дням! Потому что пройдет целая неделя, прежде чем наступит следующее ненавистное утро.

*ψ

Постепенно игра Поллианны растопляет лед в сердцах самых разных жителей городка. Брюзга перестает брюзжать. Ведь у Полианны брюзжание не вызывает никакого отвращения, а воспринимается даже с симпатией. И это взрывает мир брюзги. Почувствовав себя впервые принятым и понятым, брюзга «исцеляется».
То, чего мы так боимся увидеть внутри себя, волшебным образом преображается, когда кто-то дружелюбно и спокойно смотрит на это вместе с тобой.
Иными словами, игра помогает Поллиане видеть людей вглубь. Чувствовать в них душу.
«Твоя тетя не рассердится?» — спрашивают ее.
«Рассердится, но только снаружи», — говорит Поллианна.
«Да она вся злая насквозь!»
«Надо просто открыть раковинку, а внутри ее доброта».
Мы не можем избавиться от своих «недостатков» именно потому, что считаем их недостатками. И тогда мы оказываемся словно околдованы ими. Но если нам удается посмотреть на них без негатива, с сочувствием и любовью, если мы сможем увидеть их очарование, их полезность, их забытый смысл — они разворачиваются к нам с неожиданной стороны. И теряют свои «злые» чары. Точно также в сказке лягушка превращается в принцессу после поцелуя.
Удивительное умение играть в радость помогает Поллианне понять суть самых разных людей. И даже злой ведьмы-тети, чье лицо, кажется, никогда не знало улыбки, а душа — прощения. «Она не любит, когда ее видят красивой», — с симпатией говорит о ней девочка. И та неожиданно для себя соглашается распустить свои кудри. И вдруг становится мягче. И – человечнее.

*ψ

Но осторожно: существует опасность неправильно понять суть Игры в радость. Glad Game. — не значит заниматься самообманом и пытаться заставить себя поверить в то, чего нет. Вся эта имитация счастья. Технологии, как быть счастливым. Самоосуществляющиеся пророчества, поставленные на конвейер. Аффирмации, вводящие в заблуждение. Настроенность на благолепие и позитив. Этакая прелесть. Всё это – не о том. И может привести к тяжелому кризису. Секрет Полианны совсем в другом.
Нет, играть в радость – значит видеть РЕАЛЬНОЕ хорошее в том, что мы привыкли считать плохим. Ведь чаще всего мы несчастны именно потому, что привыкли быть несчастными. И боимся стать счастливее, потому что это для нас непривычно. Но мы не можем себе в этом признаться, поскольку это перевернет наш привычный мир с ног на голову. Или, вернее, с головы на ноги. Иными словами, это его взорвет.
И, наверное, самое важное: чтобы научиться быть восторженным от всей души, приходится пройти через трудный опыт. Для этого много чего приходится пережить – чтобы научиться просто так играть. Что-то сильно должно переболеть, а потом оторваться. Прорваться. За границы. Ввысь.
Как говорил Джемс Хиллман, «в какой-то момент должно прорваться что-то иное, тот смеющийся взгляд в глубину на парадокс собственного безрассудства, который характерен для каждого».

*ψ

Подлинную радость способен ощутить только тот, кто решился открыться своей печали. Сначала приходит несчастье, и приносит боль, острое неприятие, отвращение, страх… «Нет, не хочу, не буду, не надо мне этого сейчас. Зачем? Почему я?». Хочется не иметь с этим дела, отвернуться, забыть, не видеть, не разговаривать, не нюхать. И в то же время что-то неуловимо притягивает нас туда, заставляет преодолеть негатив, вслушаться. И оказывается, что там, в нашем «НЕТ!» прячется наша жажда. Жажда что-то изменить, взглянуть на что-то по-новому, с чем-то расстаться и обрести что-то важное вместо.
И как раз там, именно там и прячется наш восторг. В какой-то момент ты открываешься боли и тьме и взрываешь свои представления, словно вскрываешь давно гноящуюся рану.

*ψ

Игра в радость – это не значит смотреть на мир в розовых очках. Это воспринимать его, как есть. И сквозь боль, тьму, страх, ненависть, гнев уметь видеть свет.
Это шагать по темному дремучему лесу, собирая цветы и грибы, замечая промелькнувшую белку, слушая пенье птиц. А не делать вид, что никакого леса нет, будто бы ты находишься в райском саду.
Это открываться тому, что приходит в жизни. И творчески трансформировать свою реальность, искренне переживая ее.
И у каждого это будет свой способ – как прорваться сквозь темноту. Собственная и неповторимая Игра в Радость.

*ψ

Кстати, Полианна, стала героиней не только знаменитого детского романа и фильмов, но и научных трудов. В 1978 году психологи Маргарет Матлин и Дэвид Станг впервые описали один феномен человеческой психики и назвали его принципом Полианны. Они доказали, что на бессознательном уровне человек легче усваивает именно положительные аспекты получаемой информации. Так что видеть хорошее – заложено в человеческой природе.
Парадокс этого феномена еще и в том, что на сознательном уровне, наоборот, мы легче воспринимаем негатив. Это наша защитная реакция, навык, сформированный в процессе эволюции. Представьте только наших далеких предков голыми, в глухом лесу, полном разных тварей, среди гигантских динозавров и саблезубых тигров.
Но защита – защитой, а нашей природы от нас не отнять. Ловушка в том, что когда мы игнорируем свою душевность, глубину, подлинность – мы опираемся только на страх перед тиграми. На ненависть к ящерам. На ожидание опасностей. На негатив, считая его безусловно значимым. И формируем из него свой сценарий.
Зато в глубине души кроется иное знание. О счастье. О том, что радость в нашей жизни уже здесь. Внутри. Это что-то, что стремится в нас воплотиться. Игра в радость. И разве не стоит быть по особому внимательным к этой глубинной потребности.

Светлана Гамзаева, психолог, Нижний Новгород, #пряностидуши

Про проблеми сучасного "науковця" та шляхи їх вирішення.
http://education-ua.org/ua/articles/521-nauka-v-vakuumi-ukrajinskikh-universitetiv

особливо звертає на себе увагу  "...В західних університетах викладачі мають умови для роботи – тобто власні кабінети, лабораторії та обладнання. Власний кабінет, бібліотека, простори для спілкування – дуже важлива складова наукової роботи. В українських університетах не всі мають власні столи – але навіть власний стіл на кафедрі заміною власного кабінету не є. Тим більше що вдома у більшості умов для роботи так само нема. Бібліотеки теж не сплановані як простори для наукової роботи та спілкування"  :)

УДК 159.97+616.89

МОЖЛИВОСТІ ТЕЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ТЕРАПІЇ У РОБОТІ З УЧАСНИКАМИ БОЙОВИХ ДІЙ

Анищенко О.О.

Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К.Д.Ушинського,Україна,м.Чернігів

Актуальність. Проблема психологічних наслідків участі у бойових діях є актуальною в умовах сучасної політичної ситуації в Україні. З урахуванням вдосконалення військової техніки і тактики ведення боїв, появу явища “гібридної війни”, збереження фізичного та психологічного здоров’я комбатанта відповідає одній з актуальних задач сучасної медико-психологічної практики:пошук дієвих способів допомоги, реабілітації та адаптації учасників бойових дій.  В наш час існує розбіжність у поглядах стосовно взаємозв’язку бойової шокової травми (МКХ-10 / F00-F99 / F40-F48 / F43), посттравматичного стресового розладу(ПТСР) і соматичних проявів, які відносять до “соматоформних розладів”[8] або до психосоматичних порушень[5] або діагностують як окремі нозологічні одиниці без зв’язку з ПТСР [4].

 Мета:розглянути практичні методи медико-психологічної допомоги та реабілітації  комбатантів з позиції тілесно-орієнтованої  терапії.

В наш час існує низка джерел, присвячених дослідженню ПТСР (В.Абрамова, Е.Александров, І.Малкіна-Пих, М.Решетников, О.Сиропятов, Н. Тарабріна, Е. Шустов), але більша частина матеріалів має теоретичний характер або залишає відкритим питання адекватної  медико-психологічної та консультативної підтримки комбатантів: які дії фахівця (терапевта,психолога, консультанта) є доцільними в  веденні клієнта в рамках тілесно-орієнтованого підходу, а  що слід оминати. Провокуючи втрату базової довіри до людей та світу, порушення стабільності “Я”, “розділяючи життя на два нерівнозначних відрізки: до та після”[7;С.68],БШТ як будь-який вид насилля (фізичного, психологічного, емоційного) призводить до втрати контакту з тілом, “що психологічно дорівнює втраті контакту з собою” [6;C.3]. На думку  А.Іванова, “більш ніж 58 % комбатантів,що знаходяться на реабілітації потребують цілеспрямованих психокорекційних дій” [3. С. 48]

Матеріал та методи дослідження. Тілесно-орінтована терапія базуючись на дослідженнях І.Павлова про взаємозв’язок тіла та психіки з використання електрофізіології, зокрема вивчення первинних відповідей, що виникають на різних рівнях нервової системи при подразненні внутрішніх органів або вісцеральних нервів, дозволило не тільки уточнити кортикальну локалізацію представництва внутрішніх органів, але й простежити весь шлях нервових імпульсів (Amassian, 1950; Downman, 1951; Newman, 1952; Gardner, Thomas a. Morin, 1955;  Magoun, I960; Чернігівський, 1960 та ін.), що проявляється  в незрозумілих для клієнта больових відчуттях органів чи порушених функціях м’язів. Техніки ТОТ відкривають доступ до психосоматичного підсвідомого, що дозволяє виділити м’язовий панцир, відреагувати подавлені емоції,  опрацювати та контейнерувати  подавлену агресію, розслабити та вивільнити  хворобливий гіпертонус в м’язових структурах, відновити енергообмін.

За дослідженнями Бойко Е., Погосова А., Сочивко Ю. у  57,3±3,66 комбатантів з діагнозом ПТСР з відсутністю фізичних травм є значні труднощі при виконанні фізичних вправ, нездатні до тривалого посильного фізичного навантаження, більшість причиною низької фізичної активності називають не проблеми фізичного здоров'я, а розлади астенічного та емоційного характеру. Реабілітація з елементами ТОТ дозволила підвищити показники фізичної активності та життєстійкості до 79,4±2,34[1].

Основна складність роботи полягає в тому, що комбатанти знаходяться в перерві між бойовими діями. Тому травматична ситуація для них є не завершеною, а відкладеної на час відпустки. Військовослужбовець повернувся із зони бойових дій з незрозумілим йому багажем емоцій і відчуттів, контейнерувати, які у нього немає ні можливості, ні досвіду. Важливо віднайти особисті мотиви участі у війні, які не усвідомлюються, від бажання ініціації, втечі зі звичного і обридлого способу життя, необхідності компенсувати життєву неуспішність і т.д. Адекватне усвідомлення справжніх цілей може стати великим ресурсом, яке без допомоги психолога може вплинути на  самооцінку і самоповагу бійця. В першу сесію фахівцю (психологу, терапевту, консультанту) необхідно презентувати себе як людину з певними професійними навичками, без авторитарності постійно ретранслюючи через себе атмосферу спокою та безпеки, створити надійну взаємодію. Адже “безпека та емпатія побудовані на тісному взаємозв’язку як можливості бути у прямому контакті з емоційним станом іншого через кінестетичні/м’язові відчуття (Кларк К. 1980) [2;C.154]. В умовах 10-денної відпустки не можливо якісно опрацювати наслідки бойової травми, тому доцільно надати супровід часткового емоційного проживання (не відреагування), значне розслаблення м’язового панцира може призвести до ретравматизації (депресії,істеричних проявів, активізації симптомів) та контейнерування отриманого досвіду.

Клінічний випадок. Клієнт О, чоловік 40 років. На сеансі ТОТ вперше, звернувся за проханням дружини. Після повернення додому з зони АТО у короткотривалу відпустку були помічені поведінкові проблеми: підвищена агресивність, підозрілість, гіперзбудливість, зловживання алкоголем, стресові сни. В анамнезі (медична карта) встановлено відсутність поранень і фізичних травм. Відсутні ознаки органічного ураження ЦНС. Дані ЕКГ, рентгенографії грудної клітки і черепа, ЕЕГ і лабораторних методів обстеження свідчать про відсутність ознак органічної патології. Порушені схема  та образ тіла(згідно м-ки “Промери по Фенделькрайзу”). Мова тіла експресивна, енергія на периферії. Спостерігалися тривалі флеш-беки. Дихання парадоксальне(об'єм грудної клітки зменшується під час вдиху і збільшується під час видиху). Підняті плечі, втягнута шия, блукаючий погляд. Біоенергетичний аналіз блоків за А.Лоуеном  виявив сегменти м’язового панциря занадто розслаблених щелепів, шиї (локальний гіпертонус сходових мязів шиї та плечового поясу), діафрагми, що соматично відповідають заблокованим відчуттям плачу, крику, гніву. Захисний механізм-заперечення.

Результати. Терапевтична взаємодія була спрямована на встановлення соматичного резонансу, пошук опор та ресурсів, відпрацювання заземлення у випадках гіперзбудливості, пошук тілесних метафор емоцій, релаксаційне дихання, зменшення чутливості у больових тригерних точках. Клієнт усвідомив, що тіло – це своєрідна матеріалізація психологічних проблем, джерело самопізнання та самовиховання. Оволодів навичками релаксації своїх м’язових блоків, аутогенного тренування та контейнерування психотравмуючого матеріалу.

 Висновки ТОТ є дієвим методом роботи з ПТСР, що оминає надконтроль свідомості та працює напряму з підсвідомим, її сучасний стан  в Украіні  потребує підтримки  з боку держави та ЗМІ.

Література

1.Бойко Е. О.,Погосов А. В.,Сочивко Ю. Н., Качество жизни комбатантов с хроническим ПТСР  и его динамика в результате реабилитационных мероприятий // Сибирский вестник психиатрии и наркологии. 2012. № 1 (70) 

2.Гомес Х.Различные миры: пациент,психотерапия и психотерапевт//Бюллетень АТОП.-2011.-№14.-С.149-165.

3.Иванов А. Л. и др. Психологические последствия участия военнослужащих в боевых действиях в Чеченской Республике и их медико-психолого-социальная коррекция //Московский психотерапевтический журнал. – 2003. – № 4.

4.Кокорина Н. П., Волыкова М. А. Посттравматические стрессовые расстройства у участников локальных войн:предварительное сообщение // Медицина Кузбасса. Спецвып. – 2004. – № 10. – С. 35–36.

5.Кузнецов А. А., Нестеренко Н. В., Зуйкова Н. В. Распространенность психосоматической патологии среди участников вооруженных конфликтов // Боевой стресс: механизмы стресса в экстремальных условиях деятельности: Сб. науч. тр. 6 Всерос. симп. по проблемам боевого стресса / под ред.И.Ушакова, Ю. Бубеева. – М.: Истоки, 2007. – С. 94.

6.Малкина-Пых І. Телесная терапия.Справочник психолога.М. Речь, 2007- 224 с 

7.Решетников М. М. Психическая травма. – СПб. : Алетейя, 2012.

8.Смирнова Л. Посттравматические стрессовые расстройства у военнослужащих: автореф. дис.  канд.мед. наук. – Томск, 2003. – 27 с.

POSSIBILITIES OF BODY-ORIENTED THERAPY WITH COMBATANTS

Anischenko O.O.

K.D. Ushynsky Chernihiv Regional Institute of Postgraduate Education,

Ukraine, Chernihiv

Summary The ways and methods of psychological assistance and rehabilitation of combatants with the consequences of combat stress by techniques of body-oriented therapy. The analysis of the clinical case with the features of psychotherapeutic interventions. Describes the most common mistakes in the work of the psychologist with this category of klients.

Key words: body-oriented therapy, bodynamic, combatants, combat stress, clinical case.

СПИСОК МОИХ ПУБЛИКАЦИЙ 

ПО ЗАЯВКАМ ИНТЕРЕСУЮЩИХСЯ ;)

1.Анищенко О.О. До проблеми психологічного реагування жінок  на виявлені ускладнення вагітності. Актуальні проблеми психології. Інститут психології ім.Г.С.Костюка НАПН України.Т1., Ч.24.2009. - 5 с.

2.Анищенко О.О. Психологія здоров’я жінок з ускладненою вагітністю: стан, проблеми та шляхи  вирішення. Актуальні проблеми психології. Інститут психології ім.Г.С.Костюка НАПН України. Т1., Ч.25.2010. - 6 с.

3.Анищенко О.О. Соціально-психологічні чинники ускладнень вагітності. Вісник Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій  та праці.(серія Право. Економіка. Соціальна робота. Гуманітарні науки).-№2.-2010. - 4 с.

4.Анищенко О.О. Реферативний аналіз проблеми вивчення впливу психоемоційних факторів на перебіг вагітності при не виношуванні. Збірник матеріалів VI Міжнародної науково-практичної конференції «Спецпроект: аналіз наукових досліджень» у семи томах, Т.4 (Наукові праці з біології, хімії, медицини, психології) м. Дніпропетровськ, травень 2011р. - 6 с.

5.Анищенко О.О. Анализ изучения проблемы  девиантного материнства. Материалы II Международной заочной научно-практической конференции «Отклоняющееся поведение человека в современном  мире: проблемы и решения» Россия, г.Владимир, май 2011г. Доступны на сайте http//deviatio2010.vlsu.ru. - 4 с.

6.Анищенко О.О. Актуальні психологічні дослідження:визначення рівня готовності вчителів школи до медіаосвіти школярів. Медіаосвіта:європейський досвід та українські перспективи в контексті шкільної та післядипломної педагогічної освіти:Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.18-19 квітня 2013р.,м.Чернігів: Вид-во"Ієрогліф", 2013.-144с.

7.Анищенко О.О. Можливості тілесно-орієнтовної психотерапії у роботі з вагітними//Актуальні проблеми психології.Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка НАПН України.Т.11.,Серія Психологія особистості. Випуск 11.,Ч1. – К. 2014. - 6 с.

8.Анищенко О.О. Медіакомпетентність педагогів Чернігівської обл.: аналіз результатів тестування.  Педагогічні обрії № 2 (76) 2014.

9.Анищенко О.О., Журов В.В. Науково-практичне видання-методичка «Сміхотерапія для воїнів України», 2014 р.

10.Анищенко О.О. Соціокультурна реабілітація інвалідів засобами музею // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Збірник наукових праць Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», інститут Спеціальної педагогіки  НАПН України. № 12 (14) – К., 2015 р. – С. 195-206.

11.Анищенко О.О. Медіаімунітет українського педагога в умовах інформаційного суспільства. Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти. 22 травня 2015 р., м.Київ.

12. Анищенко О.О., Журов В.В., Новік Д.А. Посібник для практичних психологів «Технології консультування осіб, які постраждали від психотравми», Чернігів,2015 р.

13.Анищенко О.О. Можливості тілесно орієнтованої терапії у роботі з учасниками бойових дій // Актуальні питання сучасної психіатрії, наркології та неврології. Збірник науково-практичної конференції за участю міжнародних спеціалістів – Харків, 2015 р. – С.298-301.