До проблеми психологічного реагування жінок на виявлені ускладнення вагітності
О.О.Анищенко
Анотація.
В статті розглядаються різноманітні підходи до проблеми психологічного реагування жінок на виявлені ускладнення вагітності, що представлені в роботах іноземних та вітчизняних вчених.Звертається увага на недостатню вивченість протікання психологічних станів у жінок пов’язаних патологіями вагітності та їх вплив на плід.
Ключові слова: ускладнена вагітність, показники перинатальної смертності, патології репродуктивної сфери, стресосимптоматичне коло, особистісні якості вагітної, материнська сфера, адаптивні реакції, психокорекцій- не втручання.
Постановка проблеми.
Зазначена проблематика останнім часом має особливу актуальність у зв’язку з підвищеним рівнем зростання соціально - психологічного дистресу, поглибленням демографічної кризи, погіршенням показників рівня здоров'я вагітних жінок, ситуацією дефіциту психологічних програм для застосування в лікувально – профілактичних установах акушерського та медико – генетичного профілю, відсутністю пакету документів для проведення ліцензування установ, які займаються психологічною роботою з вагітними.
Вагітність і материнство є значущим періодом в житті жінки не тільки з біологічної, а й з соціальної точки зору. Щорічно близько 3% жінок фертильного віку переживають цю подію. Однак особливістю сучасної ситуації в нашій країні є підвищення кількості ускладнених вагітностей і пологів, зниження рівня здоров'я новонароджених. За останні 10 років невиношування вагітності в Україні почастішало майже в 2 рази [1] .
Питома вага жінок, що мали захворювання протягом вагітності, зберігається на рівні 80% від числа тих, хто завершив вагітність пологами. Додаткові психологічні навантаження, викликані укладеннями вагітності, можуть стати ушкоджувальними чинниками, як для вагітної, так і для плоду. Вони порушують «домінанту вагітності», яка забезпечує нормальний перебіг вагітності, пологів і післяродового періоду. Нормальні пологи відбуваються в середньому в 32,4% випадків, а в деяких регіонах (Вінницька обл. - 19,4%; м. Севастополь - 18,7%) - менше 20% випадків. Частка ускладнених пологів у їх загальній кількості підвищилася з 58,3% у 1992 році до 68% у 2004-му. Кількість випадків смерті матері під час вагітності та від причин пов'язаних з пологами у 2008 році становила 74,2 на 100000 народжених живими та мертвими, а чисельність мертвонароджених та померлих дітей у перинатальному періоді сягнула показника 106 осіб на 1000 народжених живими та мертвими [2]. Комітет експертів ВООЗ надає невтішні дані, згідно яким частота ускладнень вагідності та невиношування має тенденцію до збільшення [3].
Виявлена патологія негативно впливає на подальший перебіг вагітності, підвищує вірогідність виникнення пізнього гестозу та передчасних пологів [4]. Внаслідок ускладнень вагітності відбуваються порушення в стані та розвитку плода та новонародженого: асфіксія новонароджених, гіпоксія або гіпотрофія плоду, підвищена мертвонароджуваність, перинатальна смертність, післяпологова затримка в фізичному та психічному розвитку (Ананіч Л.В., 1970, 1971; Кошелева Н.Г). Ускладнення вагітності, окрім фізіологічних змін безсумнівно впливають на особистісну сферу жінки: порушується гендерна ідентичність, виникає певний внутрішньо-особистісний конфлікт, відбуваються негативні зміни в професійній сфері ).
З психологічної точки зору, крім довготривалих емоційних наслідків патології вагітності та негативного впливу на розвиток материнської сфери, існує загроза виникнення порочного кола, коли стрес та емоційна напруга стають причиною виникнення ускладнень під час наступної вагітності [5].
Необхідно зазначити, що за останні десятиліття інтерес науковців до психологічної сфери вагітних помітно збільшився. Досить інтенсивно досліджуються психологічні особливості жінок, що страждають на безпліддя чи мають порушення фізіологічного перебігу вагітності та екстрагенітальну патологію.
Аналіз готовності до материнства в останні роки охоплює різні аспекти: у плані соціологічних досліджень - пізнє материнство і материнство неповнолітніх (О.О.Копил, О.В. Баженова); вивчаються фактори ризику психічної патології дитини в зв'язку із соціальними і психічними аномаліями матерів (В.І.Брутман, О.О. Северний, О.О. Копил та ін.). З точки зору онтогенетичної концепції материнства досліджуються значимі особистісні характеристики майбутньої матері (Г.Г. Філіппова), розробляються психодіагностичні підходи, що виявляють ставлення батьків до ще ненародженої дитини, вивчаються фактори, які впливають на материнську сферу (Г.Г.Філіппова, Ю.М.Мальована). Досліджується репродуктивна мотивація, установки, цінності та норми як суб'єктивний фактор соціального здоров'я вагітних жінок (Н.Б.Баркалов, С.І.Голод,Л.Є.Дарський). Вагітність також розглядається як підготовчий етап у розвитку ефективної взаємодії між матір’ю і дитиною, досліджуються закономірності формування образу дитини у самосвідомості вагітної [6].
Таким чином, аналіз сучасних наукових джерел з питань пренатальної психології та психології материнства свідчить про накопичення чималого теоретичного та практичного матеріалу в цій галузі, але походження, розвиток, основні механізми, сутність та динаміка процесів феномену материнства представлені поки що недостатньо. Також існують труднощі в визначенні наукової термінологічної бази, чіткій дефініції і диференціації понять та феноменів.
У рамках дослідження ускладнень вагітності, патології репродуктивної сфери виділяють групу ризику, до якої відносяться жінки з недостатньою сформованістю певних особистісних якостей: неконструктивний спосіб опрацювання актуальних переживань та вирішень особистісних конфліктів, соціально-психологічну дезадаптативність, невідповідність копінгових стратегій, та елементів материнської сфери (несформованість мотивації материнства, пасивність щодо визначення установки на певну стратегію догляду за дитиною) [7, 8].
Вітчизняними науковцями виділяються чинники, які можуть суттєво вплинути на весь перебіг вагітності. Це первинні інтроцептивні відчуття в ході вагітності [12], стосунки зі значущими іншими та їхня підтримка [6,], динаміка формування образу себе як матері [9], прийняття образу тіла [10], стиль емоційного супроводу матір'ю процесу взаємодії ще з ненародженою дитиною [11]. Необхідно зауважити, що властивості особистості вагітної визначають психічні та адаптивні реакції на виявлену патологію. Дослідження останніх років довели існування групових характеристик психологічного статусу жінок, які страждають різноманітними видами патологій вагітності.
Цими груповими характеристиками є особистісна незрілість, можливі порушеннями статево-рольової ідентифікації, дезадаптивні стратегії переживань стресових ситуацій в формі втечі у хворобу. Жінок з ускладненим перебігом вагітності, наприклад токсикозом, характеризують як таких, що належать до тривожних високореактивних особистостей з високим ступенем інтровертованості, внутрішньої критики, нейротизму та особистісної тривожності, низьким рівнем самосприйняття [8]. Вони піддаються постійним стресам та емоційній нестійкості, тотальній довірливості, скромності. Мають підвищену емоційну залежність від оточуючих обо ж надмірну вимогливість до них. Для таких жінок характерні перфекціоністські тенденції (“Я несу особисту відповідальність за все”) та наявність постійного внутрішнього напруження [7], їхня система контролю поведінки має значно менші компенсаторні можливості [13]. Ці загальні психологічні особливості жінки, що сформовані в онтогенезі, зумовлюють труднощі адаптації та дезадаптивні форми переживання стресових ситуацій. Вагітність, ускладнена сучасною економічною кризою, екологічними умовами, та соціальними чинниками стають для таких жінок надзвичайно складною життєвою ситуацією, в якій гостро проявляються властиві їм дезадаптивні форми реагування.
Для жінок з ускладненою вагітністю також характерний мотиваційний конфлікт або незрілість мотивації народження дитини. Дослідження психологічної готовності до материнства (Г.Г. Філіпова, Е.Х. Агнаєва, Т.В. Леус, В.И. Брутман, Н.Н. Авдєєва и С.Ю. Д. Пайнз, та ін.) показують, що для жінок з порушенням протікання вагітності характерна наявність внутрішнього конфлікту, пов’язаного з неготовністю прийняття материнської ролі, який проявляється у глибокій внутрішній незадоволеності та створює ситуацію гострого напруження [8]. У жінок з репродуктивною патологією спостерігається психологічна неготовність до материнства, що проявляється в конфлікті між гострим бажанням мати дитину та несформованістю материнської позиції.
За даними літератури, присвяченої проблемам соціальної та перинатальної психології, суттєвим фактором ускладненої вагітності є психосоматичний стан вагітної. Так, В.Плотниковим, Т.Мироновою, Л.Казаренко було виявлено, що жінки з патологіями вагітності характеризуються посиленням астенічних емоцій, які знижують активність особистості, зокрема вразливість, чутливість, боязкість, песимізм, фіксація на тіньових сторони життя, покірність. Спостерігалися порушення внутрішньосімейних, виробничих відносин, низький рівень міжособистістної соціальної підтримки в порівнянні з жінками, що мали здорове протікання вагітності [17].
Цей факт підтверджує дослідження К.Д. Хломова та С.Н. Єниколопова, в якому зазначається, що жінкам з ускладненою вагітністю характерні такі особливості рис характеру, як великі коливання настрою, схильність до занепокоєння, тривожність, надчутливість до стресогенних ситуацій, неорганізованість, потреба у емоційному комфорті, пошуки підтримки з боку оточуючих, намагання спиратися на чіткі правила та норми, довіра лише своєму досвіду[15]. Автори звертають увагу на таку особистісну рису жінок з ускладненою вагітністю як високу емоційну нестабільність та значно меншу адаптацію, що характерна для здорових опитаних. Це проявляється в сенситивності до стресових ситуацій: вони більше піддані неприємним переживанням, схильні до надмірних поривів, до ідей, що далекі від реальності та до неадекватних реакцій на дійсність. Крім того, жінки з ускладненою вагітністю вважають рівень свого психологічного здоров'я нижчим, ніж здорові опитані та сприймають ситуацію патологічної вагітності як загрозу впевненості у собі, реалізації своєї материнської та жіночої сутності. Дуже ймовірно, що такі показники визначені бажанням компенсації невпевненості у собі, пошуком виходу з ситуацій внутрішніх суперечностей.
В дослідженнях О.Ветчаниної, Г.Залевського, Г.Маль був зазначений цікавий факт - в стані гострого стресу у вагітної жінки зафіксований високий рівень тривожності та психічної ригідності. За наявністю хронічних стресорів (психотравмуючі ситуації) характерні різноманітні невротичні розлади, високий рівень особистістної тривожності, психічна ригідність, заперечення проблем[18].
Описані якості особистості, характерні для жінок з ускладненою вагітністю, можуть сприяти посиленню негативних проявів, в тому числі соматичних.
В цей непростий для жінки період також можуть дебютувати тяжкі ендогенні захворювання ( шизофренія, маніакально – депресивний психоз ), діагностика яких представляє особливу складність для спеціалістів не психологічного профілю. Наслідки недооцінки таких проявів психіки вагітної можуть привести до невтішних станів, як для матері, так і для майбутньої дитини.
Результати теоретичного аналізу проблеми. Вагітність, безсумнівно, є періодом, що потребує адаптації та особистісного розвиту, відкритості новому досвіду, в той же час існує така характерологічна особливість жінок з ускладненою вагітністю як низька здібність до сприйняття нового. Таким чином, утворюється «стресосимптоматичне коло», що посилює емоційну напругу та негативні переживання, які в свою чергу посилюють соматичні проблеми. Як зазначають К.Д. Хломов та С.Н. Єниколопов, жінки з ускладненою вагітністю більш схильні до таких стратегій поведінки, як втеча з стресової ситуації, заперечення проблеми, соматизація. У цьому випадку безперечно утруднюється прийняття вагітності, майбутньої дитини, себе як матері, ускладнене формування батьківської позиції. Автори також виділяють симптомокомплекс психологічних особливостей жінок з порушенням репродуктивної функції, які можна представити у вигляді шести шкал, кожна з яких є двополюсною і може бути оцінена за ступенем вираженості кожного з різнополюсних показників:
1.Спрямованість агресії (гетероагрессия і аутоагрессия); 2.Вираженість складової тривоги (емоційна і функціональна); 3.Схильність до переживання фрустрації (реактивно-вибухова і депресивна); 4. Співвідношення вербальних і невербальних образів дитини, себе і своєї матері (позитивний - негативний); 5. Відношення до вагітності і дитини (реальна цінність і декларація надцінності); 6. Характер внутрішнього конфлікту в материнській сфері (по типу «Конфліктність» і «Тривожність»).
Фактори, пов'язані з такими стратегіями поведінки, сталють певними мішенями психокорекційного втручання, в якому метою виступає допомога в адаптації жінки до захворювання, позитивний вплив у прийнятті психологічних та соціальних симптомів та усвідомленню їх впливу [15].
Висновок. Отже, психологічні та психосоціальні фактори чинять значний вплив на ускладнення вагітності. Аналізуючи літературні джерела, дійшла висновку, що певні психологічні розлади (значні коливання настрою, схильність до занепокоєння, тривожність, надчутливість до стресогенних ситуацій, нервозність, психосоматичні та особистісні розлади, негативне ставлення до сексуальності та вагітності, закритість у сприйнятті нового досвіду) значно погіршує перебіг вагітності і є додатковим чинником патології вагітності. Виникнення страхів та тривожних станів під дією особистісно значущих факторів спричиняють функціональні порушення в організмі жінки, що, в свою чергу, призводить до порушення фізіологічного і психічного розвитку плоду. Позаяким сумнівом постала потреба у систематичному і поглибленому вивченні впливу несприятливих психологічних та психосоціальних факторів при ускладненій вагітності, що дозволить розробити теоретично обґрунтовану систему спеціалізованої психологічної допомоги жінкам цієї категорії.
Література
1.Венцківський Б.М. Грош-цена доктору, который перестает сомневаться // Здоров’я України. – 2004. - № 4. – С. 29.
2.Демографічний щорічник "Населення України за 2008 рік". - Киів, ДКС, 2009. - 600с.
3.Коломійцева А.Г., Жабченко І.А. До питання про збереження здоров’я вагітної жінки та безпечне материнство // Перинатологія та педіатрія. – 2000. - №4. – С.3-4
4.Кошелева Н.Г. Профилактика перинатальной заболеваемости и смертности. М.: Медицина, 1979. – 144 с.
5. Гінзбург В.Г. Психоэмоциональное состояние беременных с привычным невынашиванием // Зб. наук. пр. Асоціації акушерів-гінекологів України. – К.: Інтермед, 2003. – С. 68-71.
6. Баженова О.В., Баз Л.Л., Копил О.А. Готовность к материнству: выделение факторов, условий психологического риска для будущего развития ребенка // Синапс. - 1993. - № 4. – C. 35-42
7.Русалов В.М., Рудіна Л.М. Индивидуально-психологические особенности женщин с осложненной беременностью. // Психологический журнал. – 2003. – Т. 24, № 6. – С. 16-27
8. Філіпова Г.Г. Психологические факторы нарушения беременности и материнства // Перинатальная психология и медицина: Сборник материалов конференции по перинатальной психологии. – СПб.: Международный институт психологии и управления, 2003. – С. 34-38.
9.Ісеніна Е.І. Предпосылки качеств матери у беременных женщин (III триместр) // Перинатальная психология и нервно-психическое развитие детей: Сб. материалов конференции. – СПб.: Академия медико-социального управления, 1998. – С. 16-20.
10.Schwartz D.J., Phares V., Tantleff-Dunn S., Thompson J.K. Body image, psychological functioning, and parental feedback regarding physical appearance // Int. J. Eat. Disord. – 1999. - 25(3). – Р. 339-343.
11. Брехман Г.І. Перинатальная психология: открывающиеся возможности // Перинатальная психология и медицина: Сб. материалов конференции. – СПб.: Международный институт психологии и управления, 2003. - С. 7.
12.Брутман В.І., Радіонова М.С. Формирование привязанности матери к ребенку в период беременности // Вопросы психологии.- 1997.- №7.- С. 38-47
13. Журавльов А.Л. Психологические факторы физического и психического здоровья человека (по материалам исследований ИП РАН) // Психологический журнал. – 2004. – Т. 25, №3. – С.107-117.
14. Боулбі Дж. Привязанность: Пер. з англ. / Общ. ред. и вступ. статья Г.В. Бурменской. – М.: Гардарики, 2003. – 477с.
15. Хломов К.Д., Ениколопов С.Н. Дослідження психоемоціональних та індивідуально – характерологічних особливостей вагітних з загрозою переривання вагітності //«Перинатальная психология и психология родительства», 2007 N3, с.38- 49.
16. Абрамченко В.В. Психоматическое акушерство. - СПб.: СОТИС, 2001. - 311 с.
17.Плотников В.В., Миронова Т.А., Казаренко Л.Л. Психофизиологические факторы в невынашивании беременности // История Сабуровой дачи: Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии. Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / под общ. ред. И.И. Кутько и П.Т. Петрюка. Харьков, 1996. Т. 3. С. 307–309.
18. Ветчанина Е.Г., Залевский Г.В. Значение психической ригидности при психоэмоциональном стрессе беременных // Материалы Всероссийской научно-практической конференции по перинатальной психологии. СПб., 2002. С. 163–164.
19.Васільєва О.С., Могилевська Є.В. Групповая работа с беременными женщинами: социально-психологический аспект // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22, №1. - С. 82-89.
